Туристичні маршрути давніми городищами Рівненщини

Новомильське городище

Залишками літописного Мильська є городище, що лежить на правому березі річки Усті в урочищі Дівоча гора, на західному краю узвишшя, нині вкритого лісом. Ділянка, на якій розміщене городище, підвищується над заплавою річки на 65-70 м.

Статус

пам’ятка археології національного значення

Розташування

Рівненська область, Здолбунівська територіальна громада, село Новомильськ

Координати

50.50751, 26.31184

Відстань до м. Рівне автомобільними шляхами

19,5 км

Опис

Городище розташоване на північно-східній околиці с. Новомильська Здолбунівської територіальної громади. Поселення згадується у зв’язку з подіями 1151 р.: тут Володимир Галицький, ідучи на допомогу Юрію Довгорукому, зустрівся з Андрієм Юрійовичем, який у цей час княжив у Пересопниці.

Новомильське городище відоме з кінця XIX ст., у 20-30-х роках XX ст. його обстежували польські археологи, у 1952 р. досліджував Ю.М. Захарук, неодноразово Б.Прищепа та О.Войтюк.

Мисовий майданчик городища має розміри 160×130 м (площа 1,5 га), він оточений по периметру валом заввишки 2-4 м зі східної напільної сторони, а з інших сторін висота валу не перевищує 1,0-1,5 м від рівня майданчика. За плановою схемою майданчик близький до городищ «волинського» типу, що їх виділив П.О. Раппопорт. Його північно-західна й південно-західна сторони прямі, сходяться під прямим кутом, а інші дві – дугоподібні в плані. З напільної сторони мисовий майданчик захищений двома ровами, між якими насипано вал заввишки до 4 м. З інших сторін оборонний рів продовжується як тераса завширшки 8-10 м. Схили мисового майданчика вище від тераси ескарповані, круті, заввишки 8-10 м. Із південної і західної сторін на окремих ділянках він захищений додатковими валами.

Сліди давнього в’їзду простежуються із південно-західної сторони мисового майданчика. Від південного кута на північний захід по зовнішньому схилу мисового укріплення проходить дорога, яка виводить до проїзду на майданчик, тут вал має розрив. На мисовому майданчику збереглися два округлі в плані, лійчасті у розрізі заглиблення. Перше з них, дещо зміщене від центру майданчика на північ, має діаметр близько 10-12 м, глибину до 5 м, а друге заглиблення, що за 15 м на схід від попереднього,- діаметр 7-8 м, глибину 4 м. Вірогідно, це сліди давніх колодязів чи цистерн для води.

З напільного боку мисовий майданчик і частину височини на південь від нього захищають ще три лінії оборони, що складаються із земляних валів і ровів. Ці оборонні лінії перетинають височину від північного до південного країв і мають протяжність близько 300-350 м. Внутрішня лінія оборони складається з валу заввишки до 2 м і рову завглибшки 1,5 м. Середня лінія оборони має вигляд двох паралельних валів заввишки до 1 м з ровом між ними. Зовнішня лінія оборони біля північного краю височини проходить на відстані близько 100 м від внутрішньої оборонної лінії, а біля південного краю обидві лінії оборони зближуються, відстань між ними – лише 25-30 м. Зовнішня лінія оборони складається з двох паралельних валів і двох ровів перед ними. Внутрішній вал має висоту до 3 м, а рів перед ним завглибшки до 2 м. Зовнішній вал помітно нижчий, заввишки до 2 м, а рів перед ним завглибшки до 1,5 м. За межами мисового майданчика на захищеній валами території височини не виявлено культурних нашарувань епохи Київської Русі, трапляються лише матеріали мідного віку.

Площа всього городища – 6 га.

Прокопані на мисовому майданчику шурфи засвідчили, що культурний шар має товщину близько 1 м, він містить матеріали домонгольського часу. Серед знахідок переважають уламки горщиків XI ст. і XII – середини XIII ст. У колекції є залізні ножі, стремено, уламки сокир, точильний камінь. У культурному шарі трапляються також матеріали мідного віку.

Біля південного краю зовнішньої оборонної лінії Новомильського городища є курганний могильник. Кургани розміщені на трикутному в плані майданчику, обмеженому із заходу оборонним валом городища заввишки до 1,5 м. Зі сходу майданчик захищений додатковими відрізком валу заввишки 1,0-1,2 м й ровом. Довжина зверненої до схилу південної сторони майданчика сягає близько 100 м, довжина інших сторін – 150 – 160 м. Кургани розміщені щільною групою, витягнутою із півночі на південь, на площі 60×90 м. Усього збереглося 28 насипів, їх висота – 0,2-1,2 м, діаметр – 5-10 м.

Городище літописного Мильська відзначається доброю збереженістю оборонних споруд і культурного шару. На його території не виявлено слідів заселення в післямонгольський час. Здобуті археологічні джерела дають змогу зробити висновок, що в X ст. сформувалося неукріплене поселення в пониженій частині мису, а в першій половині XI ст. було збудовано потужну фортецю на мисоподібному виступі височини. Заселеним був лише мисовий укріплений майданчик. Другий майданчик, захищений додатко­вими обороними лініями, не був постійно заселеним у давньоруський час. Укріплене поселення припинило свій розвиток близько середини XIII ст., вірогідно, у зв’язку з Батиєвою навалою на Південну Русь.

Історична довідка – Прищепа Б.А. Погоринські міста в Х-ХІІІ ст. – Рівне: ПП Дятлик М., 2016. 297 с., фото та відео – Юрій Ойцюсь

Відео

Маршрути, які проходять через дану локацію