Туристичні маршрути давніми городищами Рівненщини

Басівкутське городище

Басівкутське городище розміщене на території колишнього села Басів Кут на південній околиці м. Рівне, на західному березі Басівкутського водосховища (лівий берег р. Усті).

Статус

пам’ятка археології національного значення

Розташування:

м. Рівне, вул. Марусі Чурай (лівий берег р. Усті)

Координати:

50.59480, 26.23645

Відстань до центральної частини м. Рівне:

4 км

Опис:

Археологічні знахідки підтверджують, що Басівкутське городище було адміністративно-господарським центром невеликої округи в середній течії річки Устя впродовж ХІ–ХІІ століть. Укріплення-фортецю збудували тут наприкінці Х чи на початку ХІ століття як невеликий замок для княжого намісника. Використовували городище недовго. В середині ХІІ століття фортецю розгромили внаслідок князівських усобиць, а місцеві мешканці покинули поселення. Після Давньої Русі, найвірогідніше, тут ніхто не жив, адже досі не знайдено жодного об’єкта литовсько-польської доби.

У 2020 році археологічна експедиція під керівництвом Олексія Войтюка, дослідила напівземлянку із посудом Х століття та піччю-кам’янкою. Потужний шар попелу свідчить про те, що будівля загинула від пожежі, вочевидь в результаті нападу. Серед найцікавіших знахідок із житла – керамічний посуд Х століття та вигнуте вістря з рогу оленя. У культурному шарі поруч із напівземлянкою знайшли залізний наральник – накладку на основну частину плуга, шпору – елемент спорядження важкого кіннотника й дуже статусну річ, величезну кількість предметів озброєння, серед яких чимало наконечників стріл.

Артефакти, виявлені на території цього городища – одні з найраніших у Рівному. Вони належать до періоду, коли формувалася Давньоруська держава. За особливостями знахідок Басівкутське укріплення можна вважати одним із ранніх слов’янських городищ. Його мешканці споруджували житла та господарські споруди дуже цікавим способом.

Раніше, впродовж 1997–2001 рр., експедиція під керівництвом археолога Богдана Прищепи дослідила частину пам’ятки площею 600 кв. м., аби вивчити північний край площадки та її південно-західну частину. Дослідники виявили залишки житлових та господарських споруд, а також кілька поховань. Тоді ж зафіксовано рештки дерев’яних конструкцій всередині земляних валів. Підсумки досліджень дозволили визначити датування городища в межах ХІ–ХІІІ століть. Поряд із городищем Богдан Прищепа виявив велике поселення Х–ХІІІ століть.

Науковцям пам’ятка відома ще з кінця ХІХ століття. Про неї згадував Володимир Антонович у “Археологічній карті Волинської губернії”. А його дружина, Катерина Антонович-Мельник, досліджувала курганні поховання поряд. В 1960 році Басівкутське городище обстежив Павло Раппопорт. На підставі отриманих археологічних матеріалів він датував пам’ятку ХІ–ХІІІ століттями. Згодом, у 1983 та 1986 роках, розвідки на городищі проводив Богдан Прищепа. 


Історична довідка – Олексій Войтюк, фото та відео – Юрій Ойцюсь

Відео

Маршрути, які проходять через дану локацію