Туристичні маршрути давніми городищами Рівненщини

Руїни замку Вишневецьких у с.Тайкури

На південному пагорбі, неподалік від костелу святого Лаврентія, у густих хащах ховаються окремі фрагменти замка Вишневецьких кінця XVI – початку XVII ст.

Статус

Пам’ятка архітектури (руїни)

Розташування

Рівненська область, Корнинська сільська об’єднана територіальна громада, с. Тайкури, вул. Незалежності

Координати

50.52898, 26.36806

Відстань до м. Рівне автомобільними шляхами

18,4 км

Опис

Перша згадка про село Тайкури сягає 1570 року, власником якого був Кірдей Тайкурський, в одному із актів. Невдовзі його отримав І. Шпановський, але після одруження його доньки Теодори Шпанівської (Чапличівної) з князем Юрієм Вишневецьким Тайкури відійшли у власність роду Вишневецьких.

У селі було побудовано дерев’яну твердиню. Але її швидко замінив кам’яний замок, який за власний кошт збудував Юрій Вишневецький. Його зведення припадає на кінець XVI—початок XVII століть. Розташовувався замок на зручній для оборони західній частині невеликої полонини. Він був захищений півкільцевими земляними валами і глибоким ровом під три метри з одного боку, через який протікала річка Сорока, а з іншого — ровом 15 м. Форма муру була семикутною, але подібною до квадрата, з чотирма фортечними вежами і однією брамою, яка одночасно слугувала мостом, і у разі нападу ворогів міст підіймали. Замок став основною оборонною спорудою Тайкурів та сусідньої місцевості.

3 квітня 1614 року грамотою короля Речі Посполитої Сигізмунда III було надано Магдебурзьке право Тайкурам, дозволивши цим ще більше укріпити замок, проводити два ярмарки і один базар щорічно. Містечко почало стрімко рости, пожвавилося ремісниче життя, з’явився свій магістрат. Було зафіксовано у привілеях міський герб, на якому зображувався святий Юрій Змієборець, що вказувало на оборонну функцію містечка та обов’язок захищати Волинь від набігів татар.

Місто активно заселялося поляками та стало центром насадження католицизму на заході України, велося притиснення православних українців. Це призвело до знищення військами Богдана Хмельницького у ході Національно-визвольної війни міських установ, замку і польських гонителів. Після укладення Зборівського договору Тайкури залишилися під владою Речі Посполитої і у 1650 році перейшли до Сапегів. Але потім переходять до Чолганських, а вже на початку XVIII століття їхніми власниками стають Пепловські.

Біля підніжжя північного нахилу замкової гори, збереглися руїни готичного костелу св. Лаврентія, збудованого у 1710 році одним з дідичів, Лаврентієм Пепловським , і закритим та зруйнованим радянською владою. Також у 1731 році на кошти поміщика Яна Павла Пепловського тут була побудована Покровська церква. З 1822 року власниками замку стає рід Ілінських.

У 1825 році в замку трапилася велика пожежа, внаслідок чого замок спорожнів. Його власник граф Олександр Ільїнський більше не повертався у нього, а у 1876 році напівзруйновану споруду віддав для розбирання на каміння місцевим євреям. Ще більшого руйнування замок зазнав під час Першої світової війни.

Сьогодні від колись потужної твердині залишилися одні стіни та південна дозорна башта. Південна вежа, яка найкраще збереглася до наших днів, була заввишки 30 метрів та виконувала роль дозорної.

Відео

Маршрути, які проходять через дану локацію